Білоруський легіонер муніципальної команди Києва одразу ж після появи зарекомендував себе справжнім професіоналом. Сергій — номінальний оборонець, але головний наставник канонірів В’ячеслав Грозний виявив в Омелянчука й інші здібності. Гість із сусідньої країни довів керманичу “Арсеналу”, що може гармонійно влитися у гру команди на будь-якій позиції. Грозний широко використовує універсалізм і виконавську дисципліну Сергія.
Наприклад, після першої половини чемпіонату цього сезону Омелянчук, завдячуючи потужному удару, входив до реєстру найкращих бомбардирів клубу. Чотири м’ячі — зовсім непоганий доробок, як для номінального оборонця.
Утім, прийшла в Україну футбольна весна і здібності білоруса тренер використовує вже й на позиції ліберо, причому весь оборонний порядок будується в лінію, що додає всіляких несподіванок і вимагає від виконавця високих морально-вольових якостей. На разі Сергій сповна віддячує своєму наставнику за довіру — демонструє стабільність, щоразу доводить, він — лідер команди, її надія і опора.
Про найкращі якості Омелянчука добре відомо і тренерському штабу збірної Білорусі. Анатолій Байдачний постійно викликає талановитого футболіста до табору “націоналки”. Так було і минулої середи. Щоправда, білорусам довелося грати… з московським “Локомотивом”.
— Сергію, вітаю з перемогою вашої збірної, а також із тим, що вдалося залишити свій “автограф” у воротах залізничників.
— Дякую за увагу до моєї особи. Грати на належному рівні — моя професія. Я намагаюся це робити щоразу краще, інколи вдається створити маленьке диво, як нерідко називають взяття воріт суперників.
— До речі, чому саме москвичі стали опонентами, а не якась збірна?
— Наші футбольні функціонери не встигли владнати всі питання щодо спарингу з національною командою. Вікно, заплановане міжнародним календарем, разом із тим, не хотілося даремно втрачати. Відтак пропозиція “Локомотива” надійшла вчасно. У принципі, особливої різниці немає в тому, що нам протистояв клуб, а не збірна. Москвичі — досить серйозні суперники, і ми провели день збірних з повним навантаженням.
— Що для тебе бути гравцем національної збірної?
— Завжди з радістю їду до табору “націоналки”. Для будь-якого професіонала запрошення до збірної є не чим іншим, як визнанням його щоденної праці. Це — престиж і гордість. Одним словом, збірна — це завжди надособливі почуття і емоції.
— Отримавши позитивний заряд у середині тижня, поступово потрібно повертатися до справ внутрішнього українського чемпіонату. Найближчого вікенду суперником канонірів буде “Дніпро”. Команда Кучеревського належить до незручних в історії особистих стосунків клубів.
— Так, дніпряни для нашої команди не дуже зручний суперник. Хоча ми постійно намагаємося грати з ними на рівних. Виходить поки що з перемінним успіхом. На превеликий жаль, суттєвих втрат зазнаємо у рідних стінах. До того ж, ми ніяк не можемо “розпечатати” ворота “Дніпра”. Що ж, ламатимемо ці жахливі тенденції вже у найближчому протистоянні. Нині всі гравці нашої команди наполегливо працюють і готуються до суперечки. Сподіваємося на позитивний результат.
— Сергію, зміни, що відбулися в клубі під час зимової перерви, підсилили команду чи навпаки?
— Це запитання — не в моїй компетенції. Це робота тренерського штабу — відшукувати шляхи для підсилення гри, оцінку якої надають прихильники команди і ви — журналісти. Моє головне завдання полягає в тому, щоб бути постійно в належній формі, аби потрапляти до основного складу і тим самим приносити користь клубу.
— До речі, В’ячеслав Вікторович ще до початку зимових навчально-тренувальних зборів “Арсеналу” говорив про те, що вами цікавляться далеко не останні у футбольній Європі клуби. Але керманич канонірів не захотів з вами розлучатися.
— Єдине, що можу сказати з цього приводу — я гравець “Арсеналу” до кінця 2004 року, принаймні так записано у трудовій угоді. До мене особисто абсолютно ніхто не звертався. Хоча я й припускаю можливості надходжень пропозицій щодо мого подальшого працевлаштування до керівництва клубу.
— З ким із партнерів по команді маєте надособливе відчуття на полі — розумієте один одного з півслова?
— Поки не пішов з клубу Андрій Островський, про подібне можна було говорити. Взагалі нас об’єднувало дуже багато спільного. Ми знаходили порозуміння і під час матчів, і в клубі, і в збірній, і поза межами футбольних майданчиків. Та й зараз ми підтримуємо стосунки — постійно спілкуємося по телефону, знову ж таки зустрічаємося разом у таборі збірних.
Зараз в “Арсеналі” також є виконавець, з яким мені приємно грати. Це — Герман Кутарба, принаймні мені здається, що з порозумінням у нас все гаразд.
— Як гадаєте, на якій позиції вас використовуватиме В’ячеслав Вікторович у поєдинку з “Дніпром”?
— Знову ж таки запитання до Грозного. Моє завдання, як і інших виконавців, бути на сто відсотків готовим, а тактичний задум, розстановка футболістів — прерогатива наставника команди. Я ж виходжу на поле, щоб якісно й професійно втілити у життя задуми головного тренера, зовсім неважливо на якій позиції. Головне — дисциплінованість, адже від цього залежить мій імідж як гравця. Ймовірно, що й майбутнє в кар’єрі — в повній залежності від цього.
— Можете зробити прогноз щодо зустрічі з “Дніпром”?
— Після одного випадку — зарікся робити прогнози. Невдячна це справа. Можу лише сказати, що матч буде напруженим і цікавим. Дніпряни зараз на підйомі — наробили шороху у змаганнях європейського рівня, на початку весняної кампанії переграли обох лідерів першості. Дуже серйозний колектив вдалося створити Кучеревському, однак і наша команда зовсім непроста. І на такому супернику дуже просто перевірити як індивідуальні якості, так і командну взаємодію.
— Тож, можливо, запросиш киян нарешті підтримати “Арсенал”. Адже дванадцятий гравець необхідний команді, принаймні з Дніпропетровська до столиці вирушають понад тисячу вболівальників?
— Звісно, київський уболівальник надто вибагливий і тому, зазвичай, наша команда обділена великою увагою. Що ж, це ще раз свідчить про те, що наша гра має ставати з кожним наступним протистоянням кращою. Люди це оцінять і потягнуться на трибуни. Сьогодні ж я запрошую київських прихильників футболу прийти на “Олімпійський” і повболівати просто за футбол. Обіцяю справжню запеклу чоловічу боротьбу.