Нинішньою зимою не було більш загадкової команди за "Арсенал". В умовах чергового мораторію на спілкування з пресою, проголошеного керівництвом команди, отримати інформацію з перших уст неможливо. Проте міграція, чи не найбільша в лізі, залишає багато запитань. Відповіді на них ми спробували дістати в екс-капітана "канонірів" Андрія Островського, який у лютому поїхав до Москви, у колишній "Торпедо-Металург".
— Як справи, Андрію?
— Днями підписав контракт із ФК "Москва". Український чемпіонат для мене закінчився.
— Чи припускали ви після першого кола, що можете залишити "Арсенал"?
— Восени, звісно, про це не думав. А от узимку вже все до того йшло. У січні мені порадили шукати собі нову команду. Хоча договір був чинним ще на півтора року. Пояснили, що клуб не в змозі оплачувати мій контракт.
— А чи не було якихось ігрових чи фінансових проблем у першому колі?
— Ні. Претензій до мене керівництво не мало. Фінансові проблеми... Були затримки з зарплатою, але зрештою все виконувалося.
— Ви з'явилися в "Арсеналі" влітку 2002 року. На ваш погляд, на що був здатний той склад?
— Команда, що закінчила перше коло на третьому місці, потребувала посилення двома-трьома футболістами. Вона домоглася б більшого, ніж сьогоднішній "Арсенал". Подальші кадрові зміни себе не виправдали.
— Як пояснювали необхідність цих змін гравцям?
— Нам завжди казали, що це на благо команди. У нас кожні півроку провадилося посилення складу. А в результаті... Не хочу сказати, що це шкодило, але вже напевно не допомагало.
— Як важко пережив колектив смерть Шалви Апхазави?
— Шалва був душею колективу. Веселий хлопець, найвеселіший у команді. Його смерть вибила з колії надовго. Не знаю, чи зуміли хлопці оговтатися від цього бодай зараз.
— У березні в "Арсеналі" сталася друга смерть — 17-річного Андрія Павицького. Після чого пішли чутки про зловживання лікарями "канонірів" допінгом...
— Ні, про допінг мови ніколи не було. Можу це стверджувати, бо я є гравцем збірної Білорусі, де постійно проходив контроль.
— Чи залишилися в "Арсеналі" друзі, з якими будете передзвонюватися?
— Багато хто з них уже в нових командах: і Коновалов, і Кернозенко, й Клименко. У Києві з моїх друзів лишилися тільки Іванов, Першин і Омелянчук. Але за виступами "канонірів" усе одно буду стежити.
— А чим, на ваш погляд, закінчиться цей сезон в Україні?
— Як звичайно, за "золото" боротимуться двоє. Хоча дуже сподіваюся, що в боротьбу вклиниться ще й "Дніпро". Мені ця команда подобається своїм ігровим стилем.
— А яким буде сезон у Росії?
— Минуло три роки після того, як я грав у московському "Динамо". А в новій команді тільки три тижні, тож нинішній чемпіонат ще не знаю.
— Родину вже перевезли до Москви?
— Поки ні. Старший син ходить у школу, і нема рації зривати їх з місця принаймні до червня, поки він не закінчить другий клас. А я тим часом подивлюся, як піде гра. І влітку вирішу, куди перевозити родину.
— Після виступів у "Динамо" у вас не залишилося квартири в Москві?
— Залишилася. Усе питання в тім, як тут у мене піде.