Відчайдушний воротар — це добре. А коли цей воротар ще й заряджає впевненістю своїх партнерів — це вдвічі краще. Підписавши контракт із Романом Байрашевським, керівництво київського “Арсеналу” не помилилося. Вихованець волинського футболу вдруге опинився в Києві, можна сказати, випадково, за збігом певних обставин. Втім, завдяки високим морально-вольовим якостям зумів розкритися і зараз демонструє стабільність, щоразу виходячи в основному складі. І навряд чи варто шукати причини поразки від “Волині” у діях воротаря. Не було його провини у тих фатальних двох голах.
Наразі, присвята Роману Байрашевському.
Переїзд до Києва для Романа Байрашевського став справжньою приємною несподіванкою, подарунком долі. У серпні 2004 року воротар луцької “Волині” на засадах оренди виступав у кваліфікації Кубка УЄФА за молдовську команду “Ністру” з міста Атаки. Встиг відіграти чотири матчі, але в другому раунді “Ністру” поступилася дорогою чеській “Сигмі”. Після Молдови Байрашевський знову опинився в Луцьку, де, натомість, його зовсім не чекали й не розраховували на його воротарську майстерність. Повернення додому обернулося сірою реальністю — кваліфікованому воротареві запропонували грати в любительській першості — на область. Аж поки в останню мить не виник столичний варіант.
— Навіть після єврокубкових баталій, Віталій Кварцяний знову не захотів мене брати в команду. Було неприємно, не хотілося втрачати ігрової практики. На щастя, трапився варіант працевлаштування в “Арсеналі”. Поїхав до Києва в оренду, — пригадує Роман.
Угода про перехід до столичного клубу укладалася в останній день дозаявки, яку провадить ПФЛ. Час грав проти ФК “Арсенал-Київ”, на рахунку була кожна година. Не останню роль у трансфері зіграв один із тренерів муніципалів Ігор Бабінчук.
— Дуже вдячний Ігорю Дмитровичу, який упродовж одного дня вирішив мій перехід. Я думаю, якби він так не постарався, мене б так і не дозаявили. Причому юридично документи було зібрано і оформлено за дві години до кінця заявки. Так у мене з'явилася надія закріпитися хоча б другим номером в новій команді.
Роман конкуренції ніколи не боявся, оскільки завжди налаштований на серйозну роботу. І хоче довести, що, навіть розмінявши четвертий десяток, футболіст здатен на великі звершення. Випробовування офіційними матчами, місце в основі, і вже взимку 2005 року Роман Байрашевський підписав із “муніципалами” повноцінний контракт, який незабаром подовжив до 2007 року.
Роман Байрашевський народився 7 серпня 1974 року в місті Нововолинську. Оскільки рідна “Волинь” втратила місце в елітній лізі національного чемпіонату, тривалий час виступав у першій лізі. Довелося пограти і за “Верес”, і за Бородянку. Потім приглянувся команді ЦСКА, куди перейшов і в якості дублера навіть був заявлений на матчі Кубку УЄФА проти фінського “Йокеріта”. У столиці Роман також не здобув місця в “основі”, оскільки перед ним була широка спина нинішнього воротаря дніпропетровського “Дніпра” В’ячеслава Кернозенка. Після переформування опинився у ЦСКА-2, що вже отримало статус головної армійської команди, та півроку одягав капітанську пов‘язку.
Байрашевський не є типовим представником воротарської школи. На відміну від багатьох голкіперів, Роман велику увагу приділяє своїй фізичній підготовці. Тому на тренуваннях Байрашевський себе не жаліє, постійно вдосконалюючись. Для нього важливо не тільки високо та далеко стрибати, а й швидко бігати на різні дистанції.
— Для вороторя все важливо: і бігати, і встигнути на перехоплення, зіграти на випередження, щоб стартова швидкість, реакція розвинуті були... Буду старатися грати кожну гру стабільно. Хлопці допоможуть. Один в полі не воїн. Грає вся команда, — заначає голкіпер “канонірів”.
Хоч Байрашевський і провів у вищій лізі чемпіонату України лише 15 матчів, в його діях спостерігається досвід та впевненість.
— Вболівальникам “Арсеналу” побажаю здоров‘я і міцних нервів, побільше галасу створюйте на стадіоні. Сподіваюся, що в недалекому майбутньому ми вболівальників не підведемо своєю грою, і надолужимо втрачене.
ГОЛОВНА ІНТЕРВ'Ю: ПОЧАТОК