Перше інтерв'ю Олександра Баранова

Офіційний сайт ФК "Арсенал", 26 червня 2004

26 червня о 10:00 на базі „Пролісок” перший заступник голови КМДА, голова Наглядової ради ФК "Арсенал-Київ" Валерій Борисов представив гравцям і фахівцям головного тренера. Ним став 44-річний Олександр Баранов, який раніше працював на тренерській роботі у Фінляндії. Перед тренером і командою поставлене завдання на сезон 2004/2005 рр. — посісти підсумкове 5-те місце у турнірній таблиці. Олександр Баранов до Києва порилетів учора. Сьогодні він провів з командою перше тренування. Фахівець входить в курс справ, знайомиться з колективом, інфраструктурою клубу, і сповнений амбіцій самореалізуватися на серьозній тренерській роботі.

Можна лишень уявити в якому цейтноті працює новий наставник клубу. Тільки 12 годин тому він прилетів із Фінляндії. Розмови з керівництвом. Побачив кемпінг „Пролісок”, тренувальні поля. Далі офіційне представлення, і перша робоча зустріч із командою. Познайомився з фахівцями і гравцями, які прибули в його розпорядження після короткочасних відпусток. Бліц-інтерв’ю для офіційного сайту клубу, ТРК „КИЇВ”, телеканалу „Інтер”. Занурився в архів з касетами попередніх матчів „Арсеналу”. Олександру Івановичу в ліміті часу потрібно створити новий колектив. Роботи багато, бажання працювати самовіддано, не покладаючи рук, величезне. Так, починається його нове життя у нашому клубі.

— Олександре Івановичу, вітаємо Вас із призначенням. Ми розуміємо, що на Вас навалилося багато інформації і Ви перебуваєте під враженнями, і все ж просили би відповісти на кілька запитань. Як би Ви лаконічно охарактеризували своє тренерське бачення? Який футбол чекає на наших уболівальників?

— Перепрошую за короткі відповіді. Часу, дійсно, небагато. Я — прихильник футболу, який сповідує англійський „Арсенал” та іспанський „Депортіво”. Мені імпонує доволі агресивний, технічний і атлетичний футбол. Стояти всією командою позаду і лягати кістьми — регресивно. Потрібно шукати щастя біля чужих воріт, не забуваючи про свої. В такий футбол грають на Заході.

— А наскільки Ви знайомі зі специфікою українського футболу?

— Звичайно, через супутникову антену мені вдавалося дивитися українські канали і бачити матчі чемпіонату України, російської Прем’єр-ліги. Тобто, загалом, обізнаний із ситуацією, спостерігав за розвитком подій. Природньо, що цієї інформації недостатньо. Потрібно бачити процес із середини, досліджувати стратегію і тактики, які використовують команди. Мені випала велика честь працювати з „Арсеналом”. З гравцями, буквально, перебувати в одному режимі: їсти разом з ними, спати під одним дахом, стрибати, бігати, тренуватися разом. Тільки таким чином можна створити належний мікроклімат в колективі, об’єднатися однією ідеєю. Тут є ЗАВДАННЯ. Не таке, щоб зберегти місце у вищій лізі, чи не випасти з неї. Не таке, щоб протриматися на плаву! Головне — серйозні амбіції. Це мені подобається.

— А яке завдання поставлене перед Вами?

— За результатами сезону посісти п’яте місце.

— Приємно повернутися на Батьківщину?

— Так! Я втомився від закордону, від спокою і розміреного життя. Я народився у Києві, виріс у Києві. Завжди залишатимусь великим патріотом міста і хочу бути корисним своєму місту. Прагну додаткового адреналіну, кортить перебувати у вирі подій.

— Яке у Вас склалося перше враження про новий календар?

— З першого погляду здається, що можна стартувати досить вдало. А це дуже важливо, щоб підійти до матчів із лідерами у добрій формі. Досить сприятливий календар.

— Як швидко визначитеся зі складом?

— Маю це зробити до 9-10 липня. А перед цим проведемо кілька контрольних матчів. Великі сподівання покладаю і на тренерський штаб, куди також входять і лікарі, і масажисти. Ми будемо копати разом. Так не буває, що котромусь випаде копати, а котромусь ні. Усі беруть участь у процесі створення боєздатного амбіційного колективу. Я приїхав сюди не керувати, а працювати тренером. У кожного свої обов’язки і відповідальність, однак ми мусимо зробити спільний результат. Завдання потрапити в п’ятірку для нас реальне. Нереального взагалі нічого не буває.

— Яка ймовірність того, що в „Арсеналі” з’являться легіонери з Фінляндії?

— Футбол — інтернаціональне явище. В Україні чимало легіонерів. Але коли постає питання: „Кому грати за національну збірну?”, то виявляється, що нікому чи майже нікому. Я не проти легіонерів. Вони повинні бути і будуть. Тільки хочеться, щоб на міжнародних форумах, як наприклад зараз в Португалії, була представлена і наша збірна. А для цього потрібно працювати з українським гравцями, потрібно піднімати рівень національного чемпіонату. Тобто пріорітет у трансферній політиці — українські футболісти.

— Дякуємо. Бажаємо усього найкращого!