Вимушену перерву в чемпіонаті України київський "Арсенал" заповнює спарингами. У вівторок "каноніри" зустрічалися з білоцерківською "Россю" й обіграли суперника з рахунком 4:0, а в неділю поїдуть у гості до "Борисфена". Паралельно з товариськими матчами в клубі активно проходить кадрова політика. Наприклад, днями продовжили контракти з "Арсеналом" форвард Еммануель Окодува, захисники Віталій Розгон та Мирко Бунєвчевич.
Про найближчі плани, пов'язані з київською командою, і дещо про життя поза полем розповів читачам "СЭ" сербський футболіст.
— Мирку, що спонукало продовжити угоду?
— За декілька місяців мав закінчитися мій контракт, і Олександр Баранов запропонував обговорити питання подальшої співпраці вже зараз. А оскільки клуб виконує взяті на себе обов'язки, я погодився залишитися в Києві ще на два роки. Всі нюанси владнали буквально за пару днів. Крім того, мені імпонує, що керівництво клубу робить усе, аби команда тренувалася та грала в сучасних умовах.
— Вас не засмучує те, що команда поки не може похвалитися великими результатами?
— Гадаю, це тимчасове явище. У нас гарний тренер, зі своїм баченням гри. Нам потрібен тільки час, щоб утілити в життя всі його ідеї. Сподіваюся, вже незабаром ми зможемо поліпшити стан справ.
— Тобто ваші спортивні амбіції "Арсенал" задовольняє цілком?
— Як-то кажуть, краще — ворог гарного. Мені імпонує амбіційність клубу. Скажімо, зараз ми маємо потрапити в п'ятірку найкращих у чемпіонаті. Вважаю, це цілком реально. А якщо постараємося, зможемо зазіхнути й на більше.
— Вже звикли до принципів роботи Баранова?
— Так. Тренер навчає футболістів бачити розвиток ігрової ситуації на два-три кроки вперед. Олександр Іванович віддає перевагу високим атлетичним футболістам, які вміють добре працювати головою, як у прямому, так і в переносному сенсі — вміють приймати рішення. Особливу увагу на тренуваннях ми приділяємо стандартам. Добре й те, що наставник не боїться експериментів. Досить згадати, як в одному з матчів захисник Чернов опинився в нападі.
— Як аналізуєте ігри?
— З ноутбука: відео виводиться через проектор на великий екран. А на установці перед матчами тренер дає вказівки, як діяти, які робити передачі, адресний пас...
— Мирку, ваш брат зараз грає за англійський "Тоттенгем". Часто вдається з ним спілкуватися?
— Ми з Гораном регулярно зідзвонюємося, ділимося враженнями про футбол, життя. До речі, він поздоровив мене з укладенням нового контракту й порадів за успіхи.
— Його справи зараз ідуть не так добре, як раніше?
— На жаль, так. За часів Ґлена Годдла Горан міг проводити до 70 матчів за сезон. А от у Жака Сантіні він став виходити лише на заміни. Якось я гостював у нього й навіть відвідав деякі ігри "Тоттенгема". Можу сказати, що в Англії рівень футболу насправді вражає.
— Мирку, колись ви грали під орудою Славолюба Муслина, який сьогодні тренує донецький "Металург"...
— Так, два роки, проведені в "Црвеній Звезді" під проводом цього фахівця, були найбільш пам'ятними в моїй кар'єрі. Від того періоду залишилися дуже теплі спогади. Наша команда двічі ставала чемпіоном Югославії, двічі вигравала Кубок країни. У складі "Црвеної Звезди" в кваліфікації Ліги чемпіонів зустрічався з київським "Динамо", грав у Кубку УЄФА.
— Рік, проведений у "Мурі", теж не минув дарма?
— Звичайно! Й у цій команді я був гравцем основного складу. Відіграв у словенському чемпіонаті лише рік, зате пройшов безцінну школу Мирослава Блажевича.
— У столиці України обжилися нормально?
— Так, Київ є вельми красивим і комфортним містом. Разом з дружиною Санею і трирічним сином Петером знімаємо велику квартиру на Подолі. До мене в гості часто приїздять батьки. Звісно, хотів би, щоб і Горан приїхав, але в нього напружений сезон.
— Додому до Сербії не тягне?
— Погостювати у рідних — так. Але залишитися там грати не хотів би. У сербському футболі нині, на жаль, затяжна криза. А тут більш-менш стабільно.