Де тільки не пограв Сергій КОНОВАЛОВ цього року. Календарний рік досвідчений півзахисник починав у київському "Арсеналі", навесні продовжив виступи в бориспільському "Борисфене", а потім ненадовго переїхав у Китай, де пробув трохи часу — й повернувся "на круги своя", в "Арсенал".
У недавньому кубковому матчі в Олександрії Сергій був вилучений з поля й одержав за свою провину — удар суперника ногою — дві гри дискваліфікації (матч із земляками з "Оболоні" капітан "канонірів" уже пропустив). Напередодні ще одного кубкового матчу 32-літній хавбек поспілкувався з кореспондентом "КОМАНДИ". З обговорення останньої зустрічі "Арсеналу" й почалася наша бесіда.
— Сергію, в останній грі чемпіонату твоїй команді відверто пощастило...
— Можу відразу парирувати — щастить, як відомо, найсильнішим. На матч із "броварниками" ми мали особливий настрій. Будь-яка невдача могла стати фатальною й відгукнутися на фініші сезону. І для "Оболоні", гадаю, було так само.
Загалом, збиралися перемагати і нам це вдалося. На жаль, я не міг брати участь у цьому матчі через дискваліфікацію. Тепер команда проведе гру на Кубок, яку мені знову доведеться пропустити. Проте, як на мене, хлопці зможуть здобути перемогу. Знаю, що настрій у них бойовий на кожен матч, чи то є кубковий турнір, чи чемпіонат.
— Повернувшися до "Арсеналу", ти знову одержав капітанську пов'язку. А могло ж бути інакше... Що не склалося в Китаї?
— Там у мене все чудово складалося, все влаштовувало — і в ігровому стосунку, і у фінансовому. Просто в нас із місцевим клубом існувала певна домовленість: щойно мені надійде гідна пропозиція від непоганої команди з України, я відразу ж їду. І коли з'явилася можливість знову допомогти київському "Арсеналові", я навіть не замислювався ...
Не стану приховувати — до Китаю їздив, головним чином, заробляти. Вік уже не той, щоб своєю грою щось доводити або зацікавлювати іноземні клуби. Хочу більше часу проводити вдома.
Та й не думав я там затримуватися надовго. Не було сенсу. Мої діти мали йти до школи, а родину я не збирався туди перевозити. От і вийшло так, що за першої ж нагоди з величезною радістю повернувся додому. Проте повторю — умови за кордоном мені надали чудові.
— Крім Києва, цього року ти пограв і в Борисполі...
— Так, узимку я зустрівся з наставником "Борисфена" Олександром Рябоконем, і він дав мені зрозуміти, що зацікавлений у моїх послугах. Я саме благополучно відновився після чергової травми, і на початку другого кола разом з партнерами допомагав бориспільцям вирішувати турнірні задачі (поруч із мною виступали ще кілька досвідчених гравців, які свого часу грали за "Арсенал"), паралельно займаючись працевлаштуванням. Коли на обрії з'явився варіант із Китаєм, керівництво "Борисфена" без проблем мене відпустило.
— Як футболіст, що чимало пограв на своєму віку, ти, напевно, можеш порівняти суддівство в різних країнах?
— Це ти натякаєш на моє недавнє вилучення?.. Щодо суддів, то від помилок не застрахований ніхто, і робота арбітрів не є винятком. Крім того, можу сміливо заявити, що в порівнянні з китайцями чи корейцями, рівень наших арбітрів набагато вищий. Та й чемпіонат український, звісно, сильніший. В Азії зараз роблять наголос на "фізику" й запрошують іноземних футболістів. Причому кількістю останніх настільки стурбовані, що недавно ввели ліміт на легіонерів — не більше двох у команді...