Найтитулованішим серед новачків "Арсеналу" цієї зими є Сергій Нагорняк, який у середині 90-х минулого сторіччя декілька разів одягав футболку національної збірної України. До того ж, муніципальна київська команда вже третя, в якій Сергію доводиться працювати під керівництвом В'ячеслава Грозного.
Нагорняк і Грозний були разом спочатку у вінницькій "Ниві", а згодом і в дніпропетровському "Дніпрі". На деякий час їхні шляхи розійшлися. В'ячеслав Вікторович працював у Росії, а Сергію довелося спробувати легіонерського хліба. Причому він був з азійським присмаком. Чотири сезони поспіль Нагорняк грав у національній першості Китаю. Під орудою російських фахівців Валерія Непомнящого і Бориса Ігнатьєва захищав кольори двох команд. Спочатку — "Шеньян", пізніше — "Шандун". Досвідчений півоборонець вправно робив свою справу, мав тверде місце в основному складі, віддавав результативні передачі партнерам, нерідко й сам відзначався забитими м'ячами. Одне слово, старанно відпрацьовував інвестиції. Але його китайські команди не спромоглися на щось суттєве — навіть жодного разу не потрапляли до числа призерів. Хоча гра Нагорянка не залишилася поза увагою. За результатами першості 2000 року його визнали найкращим легіонером у Китаї.
— Сергію, судячи з усього, справи йшли непогано. Чому вирішили повернутися в Україну?
— У Китаї було добре, але це все ж таки інша країна. Чесно кажучи, втомився. Ностальгія постійно давала про себе знати. Дуже хотілося повернутися на Батьківщину. Вирішив їхати додому за будь-яких обставин, навіть у разі відсутності жодних пропозицій. На щастя, В'ячеслав Вікторович про мене ще не забув — тепер я новачок "Арсеналу".
— І як вам нова команда?
— Враження найпозитивніші. У першу чергу, мені добре тут тому, що відчуваю смак постійного спілкування рідною мовою. У Китаї з цим були певні проблеми. А тут всі говорять однією мовою.
Та й команда підібралася дуже хороша, рівна в усіх відношеннях. Усі намагаються продемонструвати свої найкращі бійцівські якості на тренуваннях.
— Фінансовий бік вашого перебування в "Арсеналі" також не останнє місце посідає?
— Зовсім навпаки. Мені байдуже, скільки зароблятиму, адже на заробітки я їздив до Китаю. Можливо, повторюся, але мені справді хотілося повернутися додому і грати в українському клубі.
— Сергію, вам вже раніше доводилося працювати під керівництвом Грозного. Ви не бачилися кілька років. Які зміни відбулися у ставленні до футболу у цього фахівця і у вас особисто?
— Звісно, футбол постійно розвивається. І погляди як футболіста, так і тренера також дещо змінюються. Ми набули ще більшого досвіду, кожний на своїй ниві. Однак, незважаючи на те, що знаємо один одного вже досить тривалий час, мені ніколи спочивати на лаврах. Працюю на тренуваннях з повною самовіддачею, щоб завоювати місце у складі. Аксіому футбольного життя мною засвоєно назавжди: "Грає той, хто краще готовий".
Дещо пізніше, коли журналісти розпитували головного тренера "канонірів" про результати турецького збору, В'ячеслав Вікторович щодо Нагорняка сказав наступне:
— Мені дуже приємно, що Сергій, маючи безліч вигідних пропозицій від західноєвропейських та і українських клубів, все ж таки пристав на нашу пропозицію. Відчувається, що у складі "Арсеналу" з'явився новий лідер, який своїм досвідом надихає партнерів на працю і постійну боротьбу. Я дуже радий, що Нагорняк знову в моїй команді.
Що ж, поки що керівник і підопічні задоволені тим, що їхні долі знову об'єдналися. Чи битимуться їхні серця в унісон й надалі, поживемо — побачимо. Чекати залишається не так і багато — надворі вже лютий.