Наступного дня після фіналу чемпіонату Європи в Португалії наша молодіжка прибула в Київ. Футболістів збірної очікував теплий прийом. Багато болільників прийшли поздоровити команду Олексія Михайличенка з завоюванням срібних медалей. Хоча ці нагороди цілком могли бути й золотими. Враженнями про фінальний двобій з кореспондентом "МС" поділився захисник Олександр Романчук, для якого цей матч видався особливо невдалим.
— Для вас поразка у фіналі, мабуть, була більш прикрою, ніж для ваших партнерів. Адже через вилучення вам довелося залишити поле передчасно...
— Гадаю, мене незаслужено вигнали з поля. Ні в першому, ні в другому випадку я не порушував правил настільки, щоб це тягло на жовту картку. Було дуже прикро. А якщо врахувати, що це сталося у фіналі, то подвійно неприємно.
— Як ви думаєте, якби вас не видалили, збірна України мала б шанси бодай скоротити розрив у рахунку?
— У нас і без інциденту з моєю участю було вдосталь можливостей забити, як до мого вилучення, так і після. Команда створила чимало голевих моментів, інша справа, що вона не змогла них реалізувати.
— Як би ви прокоментували гру збірної України?
— Якщо брати всю гру в цілому, то ми, звичайно, не заслужили програшу. Якщо ж розібрати по таймах, то в першому голландці діяли трохи впевненіше, агресивніше, хоча не варто забувати, що й за рахунку 0:0 ми мали шанси відзначитися. Відкрили б ми рахунок — і невідомо, як би все пішло далі. Після перерви вже домінували ми. Але знов-таки, забити у ворота голландської збірної так і не вдалося...
— По гарячих слідах розбирали цей матч із партнерами?
— Ні. Навряд чи ми могли відразу після гри проаналізувати свої дії. Надто багато було емоцій. Та й що тут казати? Просто нам не вдалося виграти. У деяких моментах забракло холоднокровності, наприклад в атаці.
— Такий фактор, як підтримка болільників, вам сильно допомагав?
— Поза сумнівами. Чесно кажучи, навіть не очікували такої підтримки. Було таке відчуття, наче граємо в себе вдома. Ми й припустити не могли, що матчі з нашою участю викликають такий ажіотаж. У нас у чемпіонаті України рідко побачиш таку кількість людей на стадіоні. Навіть коли ми програли у фіналі, нам аплодували стоячи. Тож велике спасибі всім болільникам, гадаю, те, що ми дійшли до фіналу, це й їхня заслуга.
— Який матч видався найбільш непростим?
— Важко сказати однозначно. Наприклад, наша перша гра була важкою, бо це був старт чемпіонату Європи, і треба було добре почати турнір. Ми дуже переживали за результат. Потім до кожного матчу додавалася втома. Грали практично через день. Це було досить нелегко. А мені, мабуть, найважче за все дався фінал. Через те, що я одержав червону картку, було дуже важко в моральному плані.
— Ваш виступ на чемпіонаті Європи дещо затьмарив допінговий скандал...
— Навіть не знаю, що сказати. Мені про це майже нічого не відомо, тому краще спитайте того, хто краще обізнаний.
— Ви ще не знаєте, де продовжите свою кар'єру?
— У мене був підписаний орендний договір з київським "Арсеналом". Зараз він уже закінчився. Наразі невідомо, в якому клубі я виступатиму в новому сезоні.