Закінчився зимовий антракт, тож час братися за роботу. Команди роз’їжджаються за кордон для продуктивнішої підготовки до другого кола. Перед відльотом до Туреччини кореспондент “УФ” поцікавився в одного зі стабільних гравців “основи”, оборонця ФК “Арсенал-Київ” Віталія Розгона про враження від першого кола та плани на коло друге.
— Віталію, як відпочив? Які враження після відпустки?
— Цілком позитивні. Відчуваю новий заряд бадьорості. Скучив за футболом. А так… Був у батьків, у Хмельницькому, з маленькими дітьми. У мене двоє хлопців. За кордон не їздив.
— Наскільки я знаю, ти цікавишся політикою. Зачепила помаранчева революція?
— Так, пережив її разом із сім’єю.
— І батьки приїжджали до Києва?
— Ні, ми спілкувалися по телефону, обмінювалися враженнями. Але щоб стояти на Майдані по декілька днів — такого не було. Утім, кожен відчував, що нам потрібна демократична Україна. І в команді з хлопцями із Донеччини вели жваві дискусії. Зрештою, спорт — поза політикою.
— Що передувало відльоту на перший тренувальний збір до Анталії?
— Зібралися, як і планували, — 10 січня. Для ефективного використання часу всіх гравців поділили на дві групи. Поки перша проходила медичні обстеження, друга займалася в тренажерному залі, бігала кроси... А перед відльотом до Туреччини ми провели ще й різноманітні тестування.
— Особисто задоволений розвитком своєї кар’єри?
— Дуже. Я навіть не сподівався, що буду настільки задоволений. Саме тому ще залишився в клубі.
— А були варіанти? Вичерпався термін контракту, і ти його продовжив?..
— Добігав за чотири-п’ять місяців. Коли ж запропонували новий, я без вагань підписав його. А навіщо щось змінювати? Мені тут усе подобається — починаючи від самого верху, тобто керівників, і до низу.
— Повертаючись до першого кола. Які висновки можеш зробити після його закінчення? Простіше кажучи, що вдалося, а що — ні?
— Якщо подивитися поверхово, то нам не щастило на початку чемпіонату, бракувало зіграності — втратили чимало очок як у гостях, так і на своєму полі. Друга частина першого кола нам вдалася — навіть керівники клубу залишилися задоволеними виступом команди в цей період. Хоча саме тоді ми грали з сильнішими опонентами — і в таблиці, і за підбором виконавців.
— Тепер давай розглянемо окремі епізоди. Можеш назвати найкращий та найгірший матчі команди?
— Найгірший, на мою думку, був із “Кривбасом” (поразка — 0:2 — на своєму полі. — Прим. авт.). Щодо хороших, то можна виокремити кілька: це і нічия з “Динамо” (до речі, вперше в історії “Арсенал” відібрав очки у динамівців), та й у Маріуполі підібралася сильна команда. І підсумковий рахунок — 5:2 — для нас та наших уболівальників став початком нового життя.
— До речі, як можеш пояснити хокейний рахунок у матчі з “Іллічівцем”? Це був найвищий момент куражу, “пан або пропав”?
— Таке у футболі буває. Великий рахунок ні в якому разі не говорить про те, що “Іллічівець” був набагато слабшим. Нам вдалося реалізувати тренерську ідею і від того отримати максимум. Зустріч з “Чорноморцем” була досить важкою. І, звичайно, донецький “Металург”… Усі задоволені, що вдалося закінчити перше коло на мажорній ноті.
— Як налаштований на подальшу роботу?
— Так, звичайно, відпустка була великою, навіть незважаючи на те, що було зміщено старт другого кола. А розслабленість — це вже така справа. Тренери намагатимуться зробити так, щоб усі вчасно “увійшли у ритм футболу”.
— Що тобі найбільше імпонує в тренуваннях Олександра Баранова? Як відомо, він намагається сповідувати атлетичний футбол. А в чому це виражається?
— Насправді, не тільки атлетичний, динамічний... У цьому атлетизмі має бути свіжа голова, чітке розуміння того, як треба діяти, куди бігти, що робити. Наприклад, на тренуваннях ми відпрацьовуємо поетапно, фрагмент за фрагментом, тактичні настанови тренера, щоб в офіційному матчі підсвідомо чи на рефлексах це можна було використовувати.
— Відчуваєш конкуренцію на своїй позиції?
— Гадаю, кожен гравець команди відчуває конкуренцію. Нехай граємо за схемою в три оборонці чи граємо “в лінію” — незамінних не буває. Навіть ті, хто відіграв усі чи майже всі матчі (Аникеєв, Бабич, Першин), — й вони мали конкурентів.
— Які надії покладаєш на 2005 рік — для себе особисто і для “Арсеналу”?
— Насамперед, виконання (а можна й перевиконання) поставленого завдання. А так — було б здоров’я, а з ним усе прийде!