Голкіпер муніципальної команди ледь не став "п'ятою колоною" для своїх одноклубників, адже його прикра помилка призвела до того, що одесити повели в рахунку. Проте Ігор недарма переїхав до столиці під час міжсезоння і довів головному тренеру канонірів свою необхідність, як чатового футбольного поста номер один своєї команди. "Шуха", як називають у клубі Ігоря, і цього разу своєю упевненістю на останньому рубежі, навіть після похибки, вселив у своїх партнерів віру в позитивний підсумковий результат і надихнув їх на подвиги.
А в тому, що саме воротар "Арсеналу" — справжній герой зустрічі з одеситами, переконався вже після матчу, коли чисельна ватага вихованців дитячо-юнацької школи щільно оточила Шуховцева, намагаючись отримати з рук свого кумира будь-який сувенір або, в крайньому разі, автограф футболіста. Ця процедура тривала хвилин п'ятнадцять і здавалося, не буде їй кінця. Довелося визволяти Ігоря з полону молодих симпатиків. Щоправда, за умови спілкування з кореспондентом "Українського футболу".
— Які враження залишилися від зустрічі з "Чорноморцем"?
— Мені було досить важко налаштуватися на цей поєдинок, адже команда суперника має прописку в моєму рідному місті. Дуже сильно переживав з цього приводу, навіть більше, ніж перед матчами з "Дніпром" і "Шахтарем". Моєму душевному стану були об'єктивні пояснення. Я відчутно переймався тим, аби не припуститися помилок, які потім могли б призвести до зайвих розмов. Я хочу залишатися у психологічній рівновазі і чистим душею. Дякувати Богу, що партнери допомогли мені виправитися, і я дуже задоволений, що змогли вирвати перемогу. Я вже неодноразово наголошував на тому, що у нас — дуже сильний колектив. Взагалі, мені таланить на команди: спочатку це був "Іллічівець", тепер таким став "Арсенал". І в Маріуполі, і в Києві хлопці стоять горою один за одного і б'ються на полі до останньої миті.
"Чорноморець" — непроста команда, що вміє оборонятися. Буквально за два роки молоді виконавці цього клубу змужніли і тепер досить упевнено тримаються на ногах.
До сьогоднішнього матчу жодного разу не помилявся. Проте мої партнери ще більше "завелися" і змогли виправити ситуацію. Тим самим вони допомогли мені, перш за все, а користь від цього — для всієї команди. Нам потрібні очки, адже бажаємо якомога вище піднятися у турнірній таблиці.
Гра видалася важкою, нервовою, "колючою". Утім, в "Арсеналу" вона виходила, особливо це відчувалося у першій половині матчу. На одному подиху провів поєдинок Герман Кутарба, чудово діяв Сергій Нагорняк. Зрештою, й інші каноніри не підвели своїх лідерів — уся команда сьогодні була злагодженим єдиним механізмом і продемонструвала свої найкращі якості.
— Що сталося, коли за нічийного рахунку Мітєрєв завдав потужного удару?
— Річ у тім, що ми грали новими м'ячами, які під час зустрічі частенько летіли абсолютно з непередбачуваними траєкторіями. У тому епізоді я спочатку вирішив ловити "шкіряного", а згодом — відбивати. Через подібну нерішучість він ледь вдруге не опинився у воротах. Після прикрої помилки наприкінці першого тайму надто нервував. Лише цим можу пояснити свою невпевненість. Нині розмірковуватиму над своїм станом удома, знову і знову прокручуватиму ігрові ситуації — аналізуватиму свою гру, робитиму певні висновки і, відповідно, дорікатиму собі. Проте це особистий розбір польотів, а поки ще раз дякую всій команді.
Голкіпер муніципальної команди ледь не став "п'ятою колоною" для своїх одноклубників, адже його прикра помилка призвела до того, що одесити повели в рахунку. Проте Ігор недарма переїхав до столиці під час міжсезоння і довів головному тренеру канонірів свою необхідність, як чатового футбольного поста номер один своєї команди. "Шуха", як називають у клубі Ігоря, і цього разу своєю упевненістю на останньому рубежі, навіть після похибки, вселив у своїх партнерів віру в позитивний підсумковий результат і надихнув їх на подвиги.