Ігор Олександрович Харковщенко
Народився 17 січня 1967 року в м. Одеса
Aсистент головного тренера
Кар’єра гравця: „Дніпро” (Дніпропетровськ), „Газовик” (Росія, Іжевськ), „Левськи” (Болгарія, Софія), ЦСКА (Болгарія, Софія), „Металург” (Росія, Липецьк), „Шериф” (Молдова, Тирасполь).
Титули і нагороди: фіналіст Кубка України у складі „Дніпра”, чемпіон Болгарії у складі „Левські”, володар Кубка Болгарії у складі ЦСКА, а також чемпіон і володар Кубка Молдови у складі „Шерифа”.
— Ігоре Олександровичу, як виник варіант „Арсеналу” у Вашій кар’єрі?
— Наприкінці минулого року у мене скінчився термін дії трирічного контракту з тираспольським „Шерифом”. І пропозиція надійшла особисто від В’ячеслава Грозного досить-таки несподівано. Хоча раніше тривалий час я грав у командах Грозного „Дніпрі” та „Левськи”. Саме він мене поставив захисником, раніше моєю позицією був центр півзахисту. Тобто все закручено на особистих відносинах. Це нормально. І тепер Вікторович в мені бачить свого помічника. Про краще продовження кар’єри годі і мріяти.
— На чому тренерський штаб Грозного робить акценти під час нинішнього тренувального процесу?
— Тренерський штаб перш за все хотів би бачити колектив однодумців, об’єднаний спільною метою перемог і максималізму. З мого власного досвіду, можу сказати, що дух колективізму завжди перемагає клас. У той самий час тільки колективізм дозволить гравцям зрости у класі. При цьому ми залишаємо футболістам місце для творчості на полі та індивідуальної майстерності.
— Які якості Ви найбільше цінуєте в гравцеві?
— Ідеального футболіста, на певно, відшукати не можливо. Але із загальних характеристик варто виділити – робото здатність, вміння мислити на полі, відкритість. Власне, це складові професіоналізму. І цим особисто керувався, як гравець.
— Попереду останній навчально-тренувальній збір...
— З 25 лютого ми будемо награвати конкретний склад. Більше інформації від головного тренера.
— У попередніх контрольних матчах в Туреччині Вам доводилося виходити на поле і грати на позиції останнього захисника?
— Так, ми активно відпрацьовуємо зональний принцип оборони. І моя допомога потрібна на полі. По суті, зараз в українському чемпіонаті жодна з команд не практикує зональний захист. І, якщо хочете, ми будемо новаторами. Це дуже важко, команда повинна правильно пересуватися і думати. Для цього потрібен спеціальний добір виконавців. Будемо сподіватися, що ми знайдемо таких виконавців і незабаром плоди цієї копіткої праці даватимуться взнаки. Хоча в Європі провідні команди вже давно практикують зональну оборону.
— Яка ймовірність того, що Ви зможете вийти на поле в поточному чемпіонаті України?
— Я не виключаю такої ймовірності, готовий завжди прислужитися команді. Однак це станеться виключно у найпотрібніший час, за певної ситуації.
— Які Ваші плани на тренерській ниві?
— Плани не для футболу. Я люблю цю гру на непередбачуваність і красу. Однак знаю, щоб освоїти нову професію тренера мені дуже потрібно багато працювати, вчитися, тим паче, дякую долі, є чому та є у кого.
— Бажаємо Вам особистих успіхів і успіхів нашій команді!
ГОЛОВНА ІНТЕРВ'Ю: ПОЧАТОК