Олександр Заваров: "Дізнався багато нового про наш футбол. Досі шокований"

"Спорт-экспресс", 24 травня 2006

Щиро зізнаюся: що більше спілкуюся з Заваровим-тренером, то більше переконуюся в його авантюризмі. Спочатку — харківський "Металіст", який він очолював зовсім недовго. Потім несподіваний (і незрозумілий для багатьох) нетривалий вояж у ФК "Москву". А далі й зовсім сенсаційна звістка: один з найкращих радянських футболістів середини 80-их вирішив очолити київський "Арсенал". Очолив, намучився, й проте готовий залишитись... Дзвінок кореспондента "СЕ" заспів Заварова у Франції, де мешкає його дружина з дітьми.

ЛЕГШЕ ЗДОБУТИ БРОНЗУ, НІЖ ЗАЛИШИТИСЬ В ЕЛІТІ

— Чим запам'ятався минулий чемпіонат країни?

— Інтригами. І в гарному, і в поганому розумінні цього слова. Подобається, коли йде жорстка боротьба — за "золото", за місця в Кубку УЄФА. Цікаво...

— Ви забули згадати баталії за місце в елітному дивізіоні.

— Не травмуйте душу... У цих баталіях я дізнався багато нового про український футбол. Але краще б мені цього не знати.

— Так вразила вітчизняна реальність?

— Дуже вразила. М'яко кажучи, був шокований організацією "футбольного господарства" в Україні. Особливо це виявилося в останньому чемпіонаті. Здалося, що залишитись в еліті було важче, ніж навіть завоювати бронзові медалі.

— Що ви маєте на увазі?

— В боротьбі за місце у вищій лізі довелося витримати справжню осаду. Було враження, що проти нас утворилась ціла коаліція, яка хотіла втопити "Арсенал" будь-якими способами... Були навіть погрози, не згадуючи вже стимулювання суперників... А захисту, як такого, в нас немає. Вважаю, що люди на кшталт тих, що боролися з нами, не мають права працювати у вищій лізі. Адже це моторошно, дуже моторошно.

— Вас зовсім ніхто не захищав?

— Керівництво міста. Загалом кажучи, могли захищати й ефективніше.

— А ви можете, поклавши руку на серце, заявити, що ваш "Арсенал" не продавав і не купляв матчів чемпіонату України?

— Даю гарантію, що наша команда нічим таким не займалася. По-перше, аби купляти матчі, потрібні гроші. А ми не мали жодної зайвої копійки. Виходить, щоб купити матч, треба було не виплачувати футболістам зарплату? Не було такого. Більш того, я — принциповий противник усіляких підкилимних ігор.

— Зрештою ви задоволені виконаною роботою?

— Самому собі сказав "спасибі". Ми всупереч усьому довели, що гідні репрезентувати Київ у вищій лізі. І без таких бюджетів, які мають конкуренти.

— Цей успіх потішив ваше самолюбство?

— Звісно. Зрозумів, що Заваров — Тренер з великої літери, якщо врятував столичну команду від вильоту в нижчий дивізіон (сміється). До того ж уклався в мінімальний бюджет... А ще зайвий раз переконався, що мені до снаги працювати з будь-яким колективом: у Франції, Росії чи Україні. Але загалом у нашій першості конче потрібні радикальні зміни.

УКРАЇНІ ПОТРІБНІ МОЛОДІ Й СУМЛІННІ ТРЕНЕРИ

— І що ж варто здійснити переусім?

— Про це ліпше подумати керівникам українського футболу. Якщо вони, звісно, хочуть в усьому розібратися. Переконаний лише в одному: чим більше в Україні буде молодих і амбіційних тренерів, тим раніше ми позбудемося закулісних ігор. Люди — тренери, судді, футболісти — мають бути безкорисливими й працювати лише за зарплату.

— Ви знаєте таких тренерів?

— Знаю. Олександр Заваров, Олег Протасов, Анатолій Дем'яненко, Мірча Луческу...

— Ви обмовились про футболістів — мали на увазі всіх гравців, що виступають у чемпіонаті України?

— Ні, тільки своїх. Запевняю вас: повернувшися з відпустки й переговоривши з керівниками клубу, ми розпрощаємося з деякими гравцями.

— Тобто маєте намір провести чистку рядів?

— Ніяких репресій не буде. Просто ми нарешті розібралися з людьми, що перебувають у команді. Від нечистих на руку гравців, гадаю, звільнимося. Тим паче що їхні імена я вже знаю.

— Отак сходу й розпрощаєтеся?

— Інакше не можна. Я маю дуже серйозні питання до цілої низки футболістів, яким при зустрічі не подам руки...

— Знаючи ваш характер, почути конкретні прізвища нереально...

— Звісно. Із кожним я розмовлятиму окремо. Якщо вони, звичайно, погодяться побалакати зі мною. Не знаю, чим ці футболісти думали, про що... Коли винятково про власну кишеню, то це, зрозуміло, їхнє право. Але від себе зазначу: їм було начхати на колектив, на клуб у цілому — отже й клубу вони не потрібні.

— І що далі?

— Будемо нормально грати у футбол. Повірте мені, часом краще дати дорогу молодим. Бо в них і очі палають, і потенціал є. Будемо працювати. Якщо, звичайно, ця команда комусь потрібна. Передусім маю на увазі міські власті.

— Кого ви могли б назвати вожаком свого колективу?

— Сергія Мізіна. А ще — Юрія Беня, Патріка Ебанду, Еммі Окодуву...

— А що, коли додати до теперішнього складу кількох пристоних гравців і спробувати вирішувати значно більш вагомі завдання?

— Чом би й ні? Ми могли б не внизу бовтатися, а боротися за єврокубкові місця. Люди вже знають, як і у що грати... Головне зараз — зберегти наявний фундамент і весь час його зміцнювати. Вже наступного сезону ми можемо втрутитися в суперечку найкращих команд України.

— Якби "Арсенал" таки вилетів до першої ліги, Олександр Заваров залишився би в ньому?

— Не знаю, не знаю... Вирішували б керівники. Я маю контракт на півтора року, отже залишається ще рік. Хочу відпрацювати його на повну, докласти всіх зусиль.

— Іншими словами, наразі Заваров точно залишається біля керма київського "Арсеналу"?

— Звичайно. Втім, тренерська праця досить специфічна. Ти ввесь час сидиш "на валізах", у кожний момент можеш бути звільнений з однієї команди й опинитися зовсім в іншій.

ОКОДУВІ "СВІТИТЬ" П'ЯТЬ РОКІВ?

— Що ви думаєте стосовно "продажів" Еммануеля Окодуви — спочатку в "Динамо", потім у "Шахтар"?

— Хоч я й у Франції, перебуваю в курсі всіх справ — ми з керівництвом клубу постійно зідзвонюємось. Крім того, новини про команду отримую з інтернету, а також від вас, журналістів. Так дізнався про появу Окодуви в "Шахтарі". Скажу лише одне — йдучи у відпустку, всі гравці пообіцяли: в наступному сезоні неодмінно боротимемось за більш високі місця. Саме у складі канонірів.

— Ви ж не хочете відпускати Окодуву?

— Я не за себе хвилююся — за команду. Хай Еммі йде в "Динамо", в "Шахтар", у мадридський "Реал"... Нехай Бог допомагає тим паче що він класний футболіст. Але гроші, витрачені на його купівлю — великі, навіть величезні гроші — треба компенсувати. Не можна піти "за просто так". Це було б смішно: взяти людину, виховати її, а потім віддати в інший колектив без жодної компенсації...

— Чи має при продажу бути присутнім головний тренер?

— Не обов'язково. Але, в принципі, президент клубу має в таких питаннях радитися з наставником команди. Оскільки мені ніхто з цього приводу не телефонував, значить, нічого не відбулося. А Окодува, до речі, може догратися до... дискваліфікації, якщо він без дозволу того клубу, якому належить, підпише угоду з іншим колективом. Принаймні, на Заході ніхто б собі такого не дозволив — це загрожує відстороненням від футболу аж до п'яти років.