Кубок УЄФА, перший матч 1/64 фіналу. ЦСКА 3:2 Црвена Звезда (Белград, Югославія)

20 вересня 2001. Київ, Стадіон "Динамо"

Отже, тіпа враження про гру ;-)

Трибуни заповнені менше ніж наполовину. На ближній до входу стороні люди сиділи досить щільно. На дальній, де сидів я (14 сектор), а також на тих, що за воротами - набагато рідше. Зі сторони табло, як звичайно, розташувалися наші "Ультраси" ;-) (молодці, їх було чути весь матч, потроху заводили решту публіки). Сербів була невеличка купка (на центральній трибуні навпроти мене). Як скаже в ТБ-репортажі Джулай, тиждень тому їх приїздило набагато більше, а повторити подорож багатьом не вдалося.

Перший тайм проходив досить рівно. Наші незле комбінували, та до воріт не доходили. Югослави - непогана команда, технічні, швидкі. Але сказати, що вони значно сильніші за Металург Д-Кривбас-Закарпаття, - не можу. При спробах пресингу з боку наших у їхніх діях з'являлася нервозність.

Тобто гра нагадувала зустріч ЦСКА в нашій першості. І як і відбувається останнім часом у цих зустрічах, за рівної непоганої гри наші пропустили гол (стіночка перед штрафною - вихід форварда - гарний удар у кут). Настрій потроху псувався: не дуже вірилося, що зможемо зрівняти. Але змогли: на останній хвилині тайму гарний удар Ткаченка з-поза штрафного - 1:1.

У перерві "мєстний шоумен" Липенко плів свою звичайну ахінею. "Вчера э-э в Боавиш-ще, э-э, в Порте, то есть в Порту" і таке інше. Між іншим повідомив результати (1 тайм) з Софії та Дніпропетровська.

А тільки розпочався 2-й тайм - несподівана радість!! Костишина кинули в прорив, і він протягнув м'яч до штрафного і таки проштовхнув його під воротарем. (Партнери чомусь найбільше вітали Закарлюку, і мабуть тому його оголосили автором гола - я зрозумів помилку тільки згодом по ТБ). 2-1! В подальшому наші діяли від захисту, на контратаках, - не вистачало завершення. І тільки в середині тайму Закарлюці вдалося супер-ударом через кіпера, що трохи вийшов з лінії, влучити у ворота. 3-1!! На трибунах ейфорія. Здається - перемога і наступний раунд! (бо серби в проміжку між голами не створили особливих загроз). Та от невдача - після голу чи не перша атака гостей, м'яч трапляє в руку Балицького - пенальті - гол :-( Ачімович, один з найкращих друзів українського футболу, блін. 3-2

У решту ігрового часу (а це десь півтайму) гості тиснули на наші ворота, армійський захист відбивався - то хаотично, то більш-менш осмислено. Контр-гра не надто виходила - мабуть, гравці були прикро вражені пропущеним голом :-( Тільки в останню 5-хвилинку з'явилися варіанти. Якби ж Мікадзе (наш єдиний легіонер, до речі) влучив не в штангу, а трошки лівіше! (Удар метрів з 12-и, справа від воріт, ніхто не заважає). А останню хвилину-дві, відчувалося, обидві команди катали м'яч, не бажаючи ризикувати.

3-2 - не найліпший результат для домашнього матчу єврокубків. Але ПЕРЕМОГА ;-)), що саме по собі дуже гріє душу. До того ж, сподіваюся, результат додасть нашим упевненості в чемпіонаті. А на белградській "Маракані" можна, думаю, сподіватися на контратаки - від захисту грати ми вміємо, а забивати потрібно більше їм.

Коротше, Кубок УЄФА - на Чоколівку!!!

Повернутися