ГОЛОВНА  НОВИНИ: ПОЧАТОК

15 Чемпіонат України, 18 тур. Арсенал 2:1 Волинь

4 грудня 2005, 16:30. Київ, НСК "Олімпійський". Приблизно 200 глядачів. +1 градус.
1:0 Бабич (52), 1:1 Алозі (64), 2:1 Окодува (65)

Арсенал: 1-Бажан, 5-Першин, 33-Беньо, 25-Розгон, 26-Анікєєв, 15-Ебанда, 14-Скоба, 21-Мізін (К) (17-Пирич, 77), 7-Бабич, 6-Ковальчик (8-Коновалов, 85), 20-Окодува (19-Батальський, 89)

41-Вокальчук, 2-Ганцарчик, 3-Чернов, 4-Бунєвчевич
ТРЕНЕР: Олександр ЗАВАРОВ

Волинь: 1-Постранський, 2-Ковалюк, 6-Ряхн, 41-Омоко, 8-Гащин, 10-Шумахер, 11-Максим'юк (9-Митич, 90), 31-Герасим'юк (33-Чеботар, 46), 77-Бута, 7-Сачко (К), 13-Товкацький (16-Алозі, 64)

52-Вільчинський, 15-Хома, 17-Жерш, 43-Піщур
ТРЕНЕР: Віталій КВАРЦЯНИЙ (не був присутній на грі)

Жовті картки: Бута (57), Чеботар (61), Бабич (76), Ебанда (87), Гащин (87)
СУДДІ: І.Подушкін, О.Плужник, В.Сусло (усі — Харків)

Не можу себе стримати, щоб з моїх уст не залунали слова: ”перемога, премога, перемога!”

Так, ми таки виграли, і не у когось там, а в сильної команди. „Волинь” ніколи не вважалась хлопчиком для биття.

Перейдемо до подій навколо матчу, адже більшість нашого „мобу” не були присутні на матчі. І вони ще пошкодують. Сьогодні я вперше відчув, що таке Київ-Луцьк — А_Л_К_О_Г_О_Л_Ь. Отож, особисто я підійшов на місце нашого збору за півтори години до матчу. Не буду називати місце нашого зібрання... Отож, в нашому славнозвісному місці сиділи вже деякі хлопці. Зі сторони Києва один чоловік, зі сторони „Волиняк” чоловік п’ять. З собою я привів ще трьох палких фанатів. Все розпочиналося з легких напоїв. Пізніше, через хвилин двадцять до місця нашого збору підійшло ще четверо лучан. Дехто з наших гостей проголосив, що у нього нещодавно було день народження. Тож гріх не випити. Далі все пішло, як завжди. Гарні слова, вітання, братання, та славнозвісна фраза: „Київ-Луцьк — А_Л_К_О_Г_О_Л_Ь!” За хвилин десять до початку матчу ми всі разом вирушили на стадіон. Біля входу до стадіону ми зустріли ще трьох наших однодумців. І в кількості дев’яти щщей розпочали горланити: „Каноніри вперед!” У другому таймі до нас підійшло ще двоє.

Перейдімо безпосередньо до матчу. Адже головна наша подія відбувалась саме на полі „Олімпійського”. Майже всі трибуни були вкриті рясним снігом, лише три сектори організатори розчистили для вболівальників, а більше і не треба. Бо на даний момент „Арсенал” ще не має великої глядацької підтримки.

Початок матчу пройшов на зустрічних курсах. Перші п’ятнадцять хвилин обидві команди придивлялись одна до одної, немов не знаючи своєї головної задачі. Склад „Арсеналу” особисто мене не вразив. В рамці воріт Бажан. Скажете, чому Олександр Заваров не змінить голкіпера? А просто Байрашевський хворий. А рівень Вокальчука не настільки високий, щоб грати в основному складі. Заглядаючи наперед, скажу, що матч з лучанами Ігор провів стабільно, не допускаючи дитячих помилок. А в деяких моментах навіть виручав.

В захисті, в центрі Беньо та Першин. Справа Розгон, зліва Анікєєв. Давно вже ми не бачили, щоб захист складався з суто українських гравців. В півзахисті Мізін, Скоба, Ебанда та Бабич. Останній, не дивлячись на свою функцію нападника, в останніх матчах грає в півзахисті.

В нападі два форварди Окодува та Ковальчик.

Перше, що мене здивувало в матчі, це відсутність Віталія Кварцяного. Після матчу я дізнався, що Віталій Володимирович сильно захворів і залишився вдома, в Луцьку. На жаль, я не почув його феноменальної прес-конференції.Як на мене, то після цього матчу в прес-центрі „Олімпійського” було б гаряче.

Після двадцятої хвилини футболісти на полі таки зрозуміли, що їм треба робити і почали помалу йти кожен до свого. Непогані моменти мав „Арсенал”, коли пробивав Окодува та Ковальчик. Незграбно свій штрафний змарнував Мізін.

„Волинь” же без Кварцяного зробила також декілька невпевнених ударів, Бажан був на висоті. Ось сьогодні я міг твердо сказати: Бажан — стіна!

Перший тайм завершився без забитих голів.

З початком другого тайму футболісти „Арсеналу” почали стрімко атакувати. І на 52 хвилині таки досягли свого. В незграбному ударі Костя Бабич таки забив гол. Цього дива ми вже чекаєм довго, дуже довго. Яким би не був цей гол, але це ГОЛ.

Вийшовши вперед, кияни незрозуміло чому закрились на своєму полі і вели контратакувальний стиль гри. А так грати в сучасному футболі не можна. Вже пройшли ті часи, коли можна було забити м’яч, а потім всією командою відстоюватись у захисті. Відбиваючи м’яч будь-куди. За таку невправну гру кияни поплатились на 64 хвилині, коли після метушні на підступах до штрафного господарів м’яч забив Алозі. Більш відомий як Майкл Чіді. За цей м’яч після закінчення гри Алозі отримав звання найкращого гравця матчу у складі „Волині”.

Не встигли лучани, як треба, відсвяткувати забитий гол, як тут же з першої атаки каноніри вийшли вперед. Швиденько, так би завжди. Відзначився нігерійський нападник „Арсеналу” Еммануель Окодува, це вже восьмий м’яч нігерійця в поточному сезоні. Продовжуючи матч, кияни знову закрились, а лучани не в змозі без Кварцяного зламати такі оборонні редути. Матч так і завершився 2:1. Після матчу я з радістю зітхнув, розуміючи, що ми таки перемогли.

Ми йдемо!
Ром@
ГОЛОВНА   НОВИНИ: ПОЧАТОК