ГОЛОВНА  НОВИНИ: ПОЧАТОК

15 Чемпіонат України, 27 тур. Арсенал 2:1 Закарпаття

22 квітня 2006, 15:00. Київ, НСК "Олімпійський". Близько 1000 глядачів. 18 градусів.
0:1 Продан (30), 1:1 Окодува (36), 2:1 Мізін (67)

Арсенал: 1-Бажан, 5-Першин, 26-Шандрук, 4-Свідерський, 15-Ебанда, 2-Романчук, 22-Канкава (18-Кардаш, 46), 9-Іванов (10-Ярошенко, 81), 21-Мізін (К), 39-Перич (6-Ковальчик, 54), 20-Окодува

12-Деонас, 8-Олексієнко, 24-Черніков, 25-Розгон
ТРЕНЕР: Олександр ЗАВАРОВ

Закарпаття: 22-Надь, 2-Селезньов, 3-Ільницький, 5-Кравченко (20-Домбрає, 46), 19-Кобін, 23-Микуляк, 24-Чучман, 27-Голайдо (15-Кополовець, 46), 28-Йоксимович, 14-Кіцута, 10-Продан (4-Антонюк, 79)

33-Бабенко, 7-Гурка, 11-Бурий
ТРЕНЕР: Петро КУШЛИК

Жовті картки: Канкава (10), Першин (27), Чучман (49), Антонюк (90)
СУДДІ: В.Годулян, В.Звягінцев (обидва Одеса), А.Олійник (Сімферополь)

Ця гра навіяла спогади про завершення позаминулого сезону, останній матч із кіровоградською "Зіркою". Тоді після довгої серії поразок арсенальці нарешті виграли — в команди, вже приреченої на виліт із вищої ліги. І тоді, й зараз наші пропустили першими. Але два роки тому становище "Арсеналу" не було таким критичним — команда спокійно фінішувала в середині турнірної таблиці.



1-Бажан


5-Першин


26-Шандрук


4-Свідерський


15-Ебанда


9-Іванов


22-Канкава


2-Романчук


21-Мізін


39-Перич


20-Окодува
Розташування гравців було доволі звичайним для домашніх матчів. У парі з Окодувою після двохматчевої відсутності вийшов Іван Перич. Але він не зумів створити чогось цікавого біля воріт суперника, а чудовий момент, який подарував йому Еммі — змарнував. Тож більшу частину другого тайму на полі провів уже Мацєй Ковальчик.

Найбільш активними в "Арсеналі" були троє — Іванов, Мізін та Окодува. До них варто ще додати Василя Кардаша, який несподівано з'явився на полі після перерви. Ці гравці власне й принесли сьогоднішню перемогу; усі інші виглядали досить блідо.

Починалася гра, як звичайно, мляво. По діях господарів не було видно, що їм конче потрібні три очка. Дещо розворушив події Еммі Окодува: на 10-ій хвилині він прорвався правим флангом і прострілив на Мізіна — Сергію трохи забракло влучності. А на 11-ій Еммі забив гол — але перед цим суддя свиснув, фіксуючи фол у нападі.

Після цього нічого особливого на полі не відбувалося. Господарі не могли загострити ситуацію, а гості, здавалися, і не хотіли цього робити. Тим несподіванішим став гол у ворота Бажана на 30-ій хвилині. Після навісу з правого краю ніхто з захисників не перешкодив Денису Голайдо впритул, з відстані одного метра "розстрілювати" нашого воротаря. Ігор впорався з цим ударом, але проти добивання колишнього оболонця Продана був безсилим. Програти ще й "Закарпаттю" на власному полі — це було б зовсім весело :(

Заряди фан-сектору "Пе-ерша лі-іга!" (хотілося б вірити) дещо розворушили команду. Вже на 34-ій хвилині активний Окодува вкрав м'яч у захисника, дійшов до лицевої лінії та прострілив на Перича. Ваня вже дещо пролетів мимо м'яча й не зумів точно пробити з відстані в кілька метрів. А за хвилину вже Іванов створив нагоду для Окодуви — нігерієць, якого чомусь ніхто з оборонців "Закарпаття" не опікав, таки влучив у порожні ворота! 1:1.

Наприкінці тайму активнішими теж були кияни. Мізін потурбував воротаря ударом здалеку — той не спав. Окодува технічно пройшов пару захисників, опинившися у штрафному — але піти далі йому не дозволили.

Після перерви малопомітних Канкаву та Перича замінили Кардаш і Ковальчик, і ці заміни пішли на користь. Польський форвард раз-по-раз опинявся на вигідних позиціях, але завершення в нього вперто не виходило. На 55-ій хвилині він пройшов лівим флангом, віддав на Мізіна в центр — пас був невдалим. На 66-ій він безперешкодно перекидав голкіпера метрів з 16-и — м'яч ковзнув по поперечці згори.

Втім, минула ще одна хвилина, й арсенальцям вдалося вийти вперед. Красиво зіграв Василь Кардаш (напевно, більшість болільників "Арсеналу" й не знали, що Вася залишився в команді!) Після кутового він був першим на підборі, ефектно позбувся опіки захисників і дуже зручно виклав м'яч під удар Мізіну. Капітан команди не схибив, провівши свій сотий гол у вищій лізі!

Можна було й розвинути успіх. На 70-ій хвилині Першин, який став у нас фахівцем по ударах здалеку, пробивав штрафний з 20 метрів — знову поперечка. Потім Іванов навісив з флангу на Окодуву. Влучно пробити нігерійцеві завадив захисник. На 80-ій хвилині Ковальчик опинився перед воротарем Надем, пробив, але голкіпер зіграв чітко.

Також запам'яталася комбінація Романчука й Окодуви, внаслідок якої Еммі провів ефектний гол. Проте вже після голу арбітр підняв руку, сигналізуючи, що коли Олександр отримував пас на фланзі, він був в офсайді.

Гра закінчувалася під акомпанемент атак "Арсеналу". Закарпатці не докладали надзусиль, щоб змінити ситуацію. І суддя додав до тайму лише одну зайву хвилину. Тож перемога (перша за останній місяць, і перша в історії над ужгородською командою) дозволила зберегти шанси на виживання у лізі. Але суперники також набрали очки, і ситуація залишається дуже складною.

Тримаймося!
Donkey

Післяматчева прес-конференція

Петро Кушлик: Передусім хочу привітати всіх зі святом. Щодо гри, то моментами я нею був задоволений, але результатом незадоволений. Я свідомо пішов на те, що в мене сьогодні виступало майже 6 чоловік 1985-го року народження. Сподіваюся, через рік-півтора щось з них буде. Треба нашій молоді давати дорогу. Нам тяжко, ви знаєте, ми вже фактично в першій лізі. Були однією ногою, сьогодні ступили другою ногою. Будемо працювати, щоб на Закарпатті, як колись, з'являлась своя молодь. Треба дограти ці три гри, що нам залишилися, й не зганьбитися.

Василь Євсєєв: Приєднуюсь до привітань зі святом. Ми налаштовувалися на серйозну гру. Розуміли, що гра не буде красивою, зважаючи на тягар відповідальності над гравцями. Над нами тяжів результат, і в першому таймі нас цілком переграла команда Петра Івановича. Ця команда цілком може грати у вищій лізі на рівних. У другому таймі завдяки замінам нам вдалося пожвавити гру. Але знов-таки, шкутильгала реалізація. Прості моменти — на тренуваннях Ковальчик забиває з двох два, з десяти десять, а тут дається взнаки тягар відповідальності. З іншого боку, в тому й майстерність футболістів, щоб проявити себе саме в такій важкій ситуації. На сьогодні в нас такого немає, й ми над цим б'ємося. Не знаю, може психолога запрошувати... У нас же більш досвідчені хлопці, ніж у "Закарпатті". Знову чекаємо, не все залежить від нас, і наші конкуренти теж грають. Робитимемо все, що можна, будемо боротися. Велика подяка болільникам, що ходять на наші матчі. Але не чекайте від нас яскравої гри, а чекайте боротьби за результат.

— Асоціація спортивних журналістів. Маю питання до обох тренерів. "Закарпаття", як ви сказали, вже обома ногами в першій лізі. Чи зміниться зараз щось у плані ставлення до команди? Чи підставить вам плече місцева адміністрація? Бо команда насправді гарна, і мені б хотілося бачити її у вищій лізі. І питання до вас, Василю. Чим усе-таки пояснити те, що команда "Арсенал" так добре починала друге коло, і так різко здала — не лише в результатах, але й у якості гри?

П.К.: Мені шкода, бо це дійсно молодь, яка в перспективі має грати в футбол. Я в цій команді з 5 вересня, і робота дається дуже тяжко — нікому б такого не побажав. Не дивлячись на такі тяжкі умови, я готовий працювати 24 години на добу, бо я звик віддавати все, чого мене навчили. Тому якщо така ситуація триватиме далі, я не витримаю й буду змушений піти геть. Шкода буде хлопців. Я так далі не зможу — в мене жінка й двоє дітей, я хочу жити. Я постійно воюю, щоб на Закарпатті був футбол. Я чужа людина, приїхав з Луцька; я сам з Івано-Франківська, у Франківську також футболу нема — а колись ходило по 15 тисяч... у Тернополі 20 тисяч. Це був аншлаг. Футбол був святом міста, області, району, села... Зараз цього нема. Хто став у владі, думає, як кишені набити. Ну вмре завтра, все залишить — і не такі лишали. Дадуть чотири дошки й землі трошки... Я надіюсь, що з місця все зрушиться. Якщо не зрушиться, то я не буду підставляти своє плече, тим паче, деякі пропозиції маю. Напевно, поїду в Польщу на заробітки. Але хочеться боротися, назад у вищу лігу увійти... Я терпляча людина, терплю скільки можу. Ще три гри дотерпіти, а там побачимо.

В.Є.: Ми теж аналізували, в чому ж причина, і поки знайшли дві причини. По-перше, ми на зборах мали гарне харчування й тренувальні поля. Приїхали сюди — проблеми і з полями, і з іншим. професійна команда не повинна мати таких проблем. Це вибиває з колії футболістів і нас, тренерів. Не можемо навіть заплановану роботу провести нормально. По-друге — в зимову перерву ми влили в команду свіжу кров. На тренуваннях була справжня конкуренція, боротьба, всі боролися за місце у складі. Але потім визначився склад, і друга група — на яку ми теж розраховували — вона трохи покривдилась. І вже за дубль грають упівсили, і ми, виходить, не можемо здійснити ротацію складу. Вмовляємо їх — наче ж дорослі люди... Оце друга причина. Будемо шукати, що нам іще заважає...

Donkey
ГОЛОВНА   НОВИНИ: ПОЧАТОК