ГОЛОВНА   НОВИНИ: ПОЧАТОК   ФОРУМ

Кубок України, 1/4 фіналу (матч-відповідь). Дніпро 2:0 Арсенал

Епіграф
"Провівши збори, комітет товаришів-повстанців 1-го Катеринославського полку вирішив: накази командирів виконувати, за умови, що командири, які їх віддають, будуть тверезі"

З протоколу зборів бійців 1-го Катеринославського полку Української Революційної Повстанської Армії (махновців)

Як і обіцяв, я прийшов до автобусів у дещо нетверезому стані, бо у зв'язку з останніми політичними подіями — зміною прем'єра і вірогідним переділом посад у владі — довелося багато працювати, довго не спати, а увечері в суботу ще й гуляти на весіллі. Більше того, з весілля мені довелося вириватися з боєм, бо сп'янілі гості не пускали мене. Двоє навіть гналися :) за тролейбусом. Їхали нібито нормально: я дрімав, іноді крізь сон відмовляючись від алкоголю, який нам періодично пропонували молоді люди з нашого автобусу

Вранці, коли наші автобуси чекали "сопровождєнія" на узбіччі якоїсь придніпровської розв'язки, я виглянув у вікно і поміж поодиноких уболівальників побачив багато іншого народу: якихось мужиків, бабушок, тіток, шнирів, гопників :) За зовнішнім виглядом ці симпатичні взагалі-то люди не були схожі на вболівальників столичного клубу, і в мене закралися сумніви — чи не у Хмельницький на базар ми їдемо. Однак я відігнав від себе дурні думки, оскільки про ближніх треба думати тільки краще, а не оцінювати їх за зовнішнім виглядом. Після півторигодинного стояння нарешті приїхало "сопровождєніє", яке виявилося звичайною ментовською "п'ятіркою". Ми поїхали через Придніпровськ і річку Самара, зупинившись на правому березі Дніпра в якійсь промзоні. Стояли довго. На наше запитання, які в нас плани, представники офіційного фан-клубу сказали, що у ВАС плани їхати на стадіон, а потім вийти й погуляти. Хто хоче покинути автобуси зараз, пишіть розписку. Взагалі, цю близьку до клубу молодь цікавив у той момент "омельченківець" Михайло Поживанов: чи приїхав він, куди приїхав і на чому приїхав. Не хочете бути разом — не треба. Я ще раніше запримітив маршрутки з написом "***-Набережна-Центр-***" і вирішив зникнути і спокійно погуляти по місту. І в цей момент нас знову кудись повезли.

Довго й повільно рухалися вздовж набережної В.І.Леніна. Коли зупинилися в черговий раз, я не витримав і тупо вистрибнув з автобуса. Хай пробачать хлопці, але кумарило мене після весілля і фізично, й морально — хотілося побути одному. Зірвавши на пам'ять афішу з анонсом матчу, я полюбувався на Дніпро — широчезно і грандіозно! — і запитав дорогу на проспект Карла Маркса (я перед цим дізнався, що так називається головна вулиця міста). Перші враження: платні автомати для паркування (щось подібне до паркінмітерз, які любив їсти Маззі з навчального мультику про Гондоленд :) ), безліч офісів "Приватбанку" (тепер, коли Тигіпка призначили банкіром, їх, певно, по всій Україні буде стільки) і кафе "Нірвана" :) в парку імені Глоби :) Загальний суб'єктивний підсумок: красиве місто, історичний центр Південної України, архітектурно щось подібне до суміші Києва і Чернігова. Доброзичливі люди, дехто українською спілкувався. Пообідавши у кафе на розі Карла Марла й Горького пивом :) я навіть відчув революційний стукіт копит махновських тачанок. Пиво у Дніпрі на смак дещо несподіване, те ж можу сказати і про "Запорізьке", яке робить "Славутич". Шукав "Кільчень", про яке мені розповідав знайомий з Кіровограду, але не знайшов. В Києві такого пива не продають, бо воно, здається, непастеризоване. Поговоривши з відвідувачами кафе, автор цих рядків дізнався, де знаходиться стадіон "Метеор", якими маршрутками і скільки туди їхати, а також поділився столичними футбольними і не тільки новинами.

Пройшовши ще кілька кроків по проспекту, мій погляд вперся у підземний перехід з написом М ВОКЗАЛЬНА, і я зрозумів, що ж то був за стукіт копит — у Дніпрі ж є третє в Україні метро! Я подзвонив з таксофону страждаючим з похмілля друзям у Київ, дізнався, чим закінчилося весілля, купив свіжий номер "Днепр Вечерний" і поїхав на станцію "Проспект Свободи" — назва сподобалася. В газеті не було нічого про сьогоднішній футбол, і після електротанспортно-краєзнавчої екскурсії — метро у Дніпропетровську є з 1995-го, прорито неглибоко, шість станцій, інтервал руху 10 хвилин, ціна — 60 коп. — неофіційний :) вболівальник ЦСКАрсеналу повернувся на "Вокзальну", щоб сісти в маршрутку до стадіону, бо за годину мав початися матч. Перед цим завітав на вокзал, щоб переписати про всяк випадок розклад поїздів і електричок у напрямку Цвітково, зайшов і в туалет. Виходячи з нього, я побачив знамення, яке означало, що маршруток шукати не потрібно. Знамення являло собою компанію з десяти не зовсім тверезих молодиків у розах "Дніпра", які, весело перемовляючись, стрімко рухалися на трамвайну зупинку. Я пішов за ними й не помилився. В трамвай №11 набилося чимало вболівальників, були суперечки "Буде додатковий час, не буде" тощо, мою скромну особу зустріли без агресії.

На зупинку "Стадіон "Метеор" ми приїхали о 13:45. Народу було досить багато, майже всі з кольорами клубу. Стадіон невеликий, тисяч на 20-30, доволі низькі трибуни, чимало освітлювальних веж, одне електронне табло. Гостьовий сектор виявився ліворуч від коментаторських кабін, і за кілька хвилин до початку я, пройшовши ввічливо-настирливий "космонавтський" обшук, був з нашими, які вже встигли розтягнути банери. І одразу вжахнувся. На "Метеорі" теж діє мережа поширювачів наркотичної сировини, яку ніяк не заборонить ФФУ, і наші "фани" порадували бабусь-дилерів, скупивши чи не весь запас. Таким чином, в секторі сиділо чоловік 150 і ще сім чоловік стояло. З них 115 лускали наркотики, 30 куняли п'яні, 10 тримало класні — поліграфічно — плакати на кшталт "Зробимо крок з "Арсеналом" до зірок!", п'ятеро намагалися їх організувати, а семеро були ми.

Синьо-біло-блакитні підтримували своїх якісно, хоч людей було й не дуже. В нас же спершу було зовсім погано, бо кузьмичі ревіли і свистіли в свої дуди, але досить швидко ми організувалися і вони нам не заважали. Часто вдавалося завести їх на класичне "Київ!" і "Арсенал!", і навіть на складніші заряди, тим більше що в нас завдяки Евігу був барабан. Потім якась п'яна вусата пика хотіла сфоткаться і, як водиться, задрочувала нас "Сядьте!", "Скільки вам платять?" і "Я знаю, бо я жизнь прожив", поки не була ввічливо відпроваджена на своє місце. Взагалі ж, здається, що навіть лівих людей можна завести на гарний саппорт, хоча мені особисто огидні всі спроби чиновників КМДА і близьких до них людей організувати офіційний фан-клуб, тим більше що колись я працював у Київраді і бачив, як функціонери вміють присмоктатися до бюджетних грошей. А відзвітуватися за потрачені кошти можна й нормальними плакатами, а не акуратненькими транспарантами — це ж не передвиборча акція "Єдності". І можна тільки уявити, що буде з командою, коли Омельченка поженуть з посади голови КМДА. Але про сумне не будемо

Нарешті арсенальці подякували нам за підтримку. Від імені нашого фан-гурту висловлюємо сподівання, що в наступному колі це стане традицією. А програші так і залишаться винятками :) А там, дивись, і офіційний фан-клуб нормальний з'явиться, а не туристична агенція. Дякуємо клубу, дякуємо шоферам, дякуємо дніпропетровцям, дякуємо учасникам. Дякуємо футболістам! ЧЕРВОНО-СИНІ, ВПЕРЕД!

КОНонір
  ГОЛОВНА   НОВИНИ: ПОЧАТОК   ФОРУМ